Книга "Алмазная чернильница"
Страница 44 "Роза как Жезл, где Есть Кость Христа"
Роза
Сегодня Солнце, завтра хмурая погода...
Сегодня этот, завтра иной вождь...
Как будто новой идеологии дождь.
Но Слово Живое - вечная ода.
Служанка по имени Рода встречает
Того героя, который не измельчал.
Не сокрушится Кость Христа!
(час негодяев)
Москва златоглавая... Комендантский час... Сержант выдал очередь вдоль улицы ... развлекаясь. Понять пытаясь, я вышел на люди. Улыбаясь случаю показать власть (теперь уже сапог хромовый) пинал меня в коленную чашечку, дивясь: "Почему же она не сломалась?"
Не сокрушится Кость Христа!
(диво дивное)
Гололедица... Скверик... Старушечка с детской, игрушечной лопаткой трудится... Тут вытянулся лицом тот диабетик, известный тебе и мне. Тут небо младенцем! Тут вполне закончен и мой труд. И пусть трудов бабушки по сути нет, потому как лопатка детская, но есть тут, есть тут и соль, и перец.
Библия, Деяния Святого Духа глава 12
6. В ту ночь Петр спал между двумя воинами, скованный двумя цепями, и стражи у дверей стерегли темницу. И вот, Ангел Господень ...
13. Когда же Петр постучался у ворот, то вышла послушать служанка, именем Рода, и, узнав голос Петра, возрадовалась ...
19. Ирод же, поискав Петра и не найдя, судил стражей и велел казнить их.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
